Чи можна перемогти ВІЛ? Виявляється – так


Вдруге з моменту початку глобальної епідемії пацієнта, судячи з усього, було вилікувано від вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), тобто від того вірусного захворювання, яке є причиною виникнення синдрому набутого імунодефіциту (СНІД).

Ця новина з’явилася приблизно 12 років тому згідно з повідомленням про успішне лікування першого пацієнта, і саме це досягнення фахівці намагалися протягом тривалого часу повторити. Несподіваний недавній успіх підтверджує можливість вилікуватися від ВІЛ, хоча сам процес, на думку фахівців, не можна назвати простим.

Група вчених збирається опублікувати свій звіт у журналі Nature, а деякі деталі буде представлено на Конференції з ретровірусів та опортуністичних інфекцій, яка відбувається в Сіетлі.

У публічних виступах науковці називають цей випадок тривалою ремісією. В інтерв’ю більшість експертів називають отриманий результат зціленням, однак заявляють, що складно підібрати правильний термін, коли є лише два відомі приклади.

Обидва випадки були результатом трансплантації кісткового мозку пацієнтам. Однак зазначені трансплантати було призначено для боротьби з раком у пацієнтів, а не з ВІЛ.

Трансплантація кісткового мозку навряд чи буде реалістичним варіантом лікування в найближчому майбутньому. Нині є сильні препарати для контролю над інфекцією ВІЛ, тоді як трансплантація є ризикованою операцією з жорсткими побічними ефектами, які можуть тривати протягом десятиліть.

Проте поповнення тіла імунними клітинами, зміненими відповідним чином для боротьби з ВІЛ, цілком може стати успішним методом у практичному лікуванні, вважають експерти.

“Це надихне людей і переконає їх у тому, що лікування – не тільки мрія. Це досяжний кордон”, – наголосила д-р Аннамарі Венсинг, вірусолог Медичного центру Утрехтського університету в Голландії.

Д-р Вендсинг – одна з керівників IciStem, консорціуму європейських вчених, що вивчають методи трансплантації стовбурових клітин для лікування ВІЛ-інфікованих. Цей консорціум підтримує американська організація AMFAR, яка опікується дослідженнями СНІДу.

Новий зцілений пацієнт воліє зберігати анонімність, і сьогодні фахівці називають його “лондонським пацієнтом”.

“Я відчуваю відповідальність і хочу допомогти лікарям зрозуміти, як все сталося, для того щоб вони могли й надалі розвивати науку”, – наголосив він в електронному повідомленні, надісланого до редакції газети The New York Times.

Інформація про те, що лондонський пацієнт зможе вилікуватися і від раку, і від інфекції ВІЛ, була для нього самого “сюрреалістичною” і “приголомшливою”. “Я ніколи не думав, що протягом мого життя буде знайдено способи лікування від цих хвороб”.

На конференції у 2007 році один німецький лікар розповів про перебіг першого вдалого лікування “берлінського пацієнта”, якого згодом було ідентифіковано як 52-річного Тімоті Брауна і який нині живе в місті Палм-Спрінгс, штат Каліфорнія.

Цю новину було вказано на плакаті, який висів у кінці конференц-зали і спочатку не привернув до себе особливої уваги. Коли стало ясно, що пана Брауна вдалося вилікувати, вчені почали намагатися повторити це досягнення і вилікувати ще одного пацієнта, ВІЛ-інфікованого і такого, що страждає на ракове захворювання.

У кожному новому випадку вірус повертався, і нерідко це відбувалося через дев’ять місяців після припинення пацієнтами прийому антиретровірусних препаратів, а іноді пацієнти просто вмирали. Подібні невдачі змушували фахівців замислюватися про те, чи не залишиться одужання пана Брауна просто великою удачею.

Пан Браун страждав на лейкемію. Після хіміотерапії ніяких результатів не було, і тоді було ухвалено рішення щодо проведення двох трансплантацій кісткового мозку.

Матеріал для трансплантацій було взято в людини з мутацією в білку під назвою CCR5, який розташовується на поверхні деяких імунних клітин. ВІЛ використовує цей білок для проникнення в клітини, але не може прикріпитися до мутованої версії.

Пану Брауну давали сильні імунодепресивні препарати, які вже давно не використовуються, і він протягом кількох місяців (вже після трансплантації) страждав на серйозні ускладнення. Його ввели в стан штучної коми, і в якийсь момент він ледь не помер.

“Він сильно постраждав від всіх цих процедур, – зазначив д-р Стівен Дікс, експерт в галузі СНІДу Каліфорнійського університету в Сан-Франциско, який опікується лікуванням пана Брауна. “І ми увесь час ставимо собі питання: чи не є його стан, а також значна шкода, завдана його імунній системі, поясненням того факту, що лікарі змогли вилікувати тільки Тімоті й більше нікого”, – зазначив він.

Ось як лондонський пацієнт відповідає на це питання: “Близьке до смерті стан необов’язково для того, щоб дана процедура спрацювала”.

У нього була лімфома Ходжкіна, а в травні 2016 року він отримав трансплантат кісткового мозку від донора з мутацією білка CCR5. Крім того, він приймав імунодепресивні препарати, однак саме лікування не було дуже інтенсивним і відповідало нинішнім стандартам у процедурі трансплантації.

Лондонський пацієнт перестав приймати препарати проти ВІЛ у вересні 2017 року і, таким чином, став першим пацієнтом після пана Брауна, якому вдалося залишатися вільним від вірусу протягом року після припинення лікування.

“На мій погляд, нічого в цій грі не змінилося. Після берлінського пацієнта всі вважали, що, по суті, потрібно майже померти для того, щоб вилікуватися від ВІЛ, але тепер, можливо, цього вже не потрібно робити,” – сказав д-р Равіндра Гупта, вірусолог лондонського Університетського коледжу, який і представив результати дослідження на зустрічі в Сіетлі.

Хоча лондонський пацієнт не так само хворий, як пан Браун після трансплантації, використана процедура спрацювала так само добре: трансплантація знищила рак без шкідливих побічних ефектів. Трансплантовані імунні клітини, що отримали здатність протидіяти ВІЛ, судячи з усього, повністю замінили вразливі клітини.

Більшість людей зі стійкою до ВІЛ мутацією, що дістала назву Delta 32, є уродженцями Північної Європи. Фахівці з IciStem мають базу даних, в якій містяться відомості про приблизно 22 тис. таких донорів.

Поки вчені стежать за станом 38 людей з ВІЛ-інфекцією, які отримали пересадку кісткового мозку. При цьому шестеро з них отримали трансплантати від донорів без мутацій.

Лондонський пацієнт посідає 36-те місце в цьому списку. А ще в ньому є людина під номером 19, яку називають дюссельдорфським пацієнтом, і він вже протягом чотирьох місяців не приймає ліків проти ВІЛ. Деталі цього випадку буде представлено на конференції в Сіетлі наприкінці тижня.

Вчені, які входять до цього консорціуму, постійно аналізують проби крові лондонського пацієнта, намагаючись виявити у взятих зразках сліди вірусу. Вони виявили слабкі сліди інфекції, що триває, в одному з 24 тестів, однак вважають, що причиною цього може бути забруднення самих зразків.

Найбільш чутливий тест не дозволив виявити будь-яких ознак циркульованого вірусу. Антитіла ВІЛ все ще присутні в крові, однак їх рівень з часом знижувався, а сам процес нагадував те, що відбувалося з паном Брауном.

Ніщо з переліченого не є гарантією того, що лондонський пацієнт назавжди позбавлений хвороби, однак подібні процеси з одужанням пана Брауна є підставою для оптимізму, зазначив д-р Гупта.

“Певною мірою єдиною людиною, з якою можна провести безпосереднє порівняння, є берлінський пацієнт. По суті, це єдиний зразок, який ми маємо наразі”, – зазначив він.

Більшість експертів, знайомих з деталями цієї історії, згодні з тим, що новий випадок видається справжнім одужанням, однак інші фахівці не впевнені в його значущості для лікування СНІДу загалом.

“Я не дуже впевнений у тому, про що саме говорить нам цей випадок. Це сталося з Тімоті Брауном, а тепер з’явився ще один випадок. І що тепер? Що ми тепер будемо з цим робити?” – сказав д-р Ентоні Фоси, директор Національного інституту з вивчення алергії та інфекційних захворювань.

На думку д-ра Дікса та деяких інших фахівців, один із варіантів полягає в розробці підходів щодо використання генної терапії для видалення протеїну CCR5 з клітин або їх попередників – стовбурових клітин. Подібні модифіковані клітини не піддаються впливу з боку ВІЛ-інфекції, і вони зрештою повинні очистити тіло від вірусу.

Зазначимо, що CCR5 – це білок, який китайський вчений Хе Цзянькуй нібито модифікував за допомогою генетичних змін (принаймні у двох дітей). Він намагався таким чином зробити їх резистентними до ВІЛ, однак його експеримент викликав засудження в усьому світі.

Декілька компаній вивчають методи генної терапії, однак поки не домоглися успіху. Модифікація має бути націлена на певну кількість клітин і в потрібному місці (наприклад, лише в кістковому мозку, а не в головному мозку) і впливати тільки на ті гени, які беруть участь у виробництві CCR5.

“Необхідно досягти ряду рівнів точності. Є також побоювання, що може бути зроблено щось неправильне, і в такому разі виникне бажання мати в розпорядженні спосіб припинення експерименту”, – наголосив д-р Майк Маккьюн, старший радник з глобальних питань у галузі охорони здоров’я Фонду Білла і Мелінди Гейтс.

Декілька груп фахівців працюють над подоланням зазначених перешкод, сказав д-р Маккьюн. Зрештою вони, можливо, розроблять такі вірусні препарати, при введенні яких спочатку буде визначено всі рецептори білка CCR5, а потім і видалено або навіть з’являться донорські стовбурові клітини, які є несприйнятливими до ВІЛ і які можна буде трансплантувати будь-якому пацієнтові.

“Чи є виправданими такі надії? Всі дані наочно представлено, як на креслярської дошці. Ці мрії мотивовано саме такими випадками, і вони допомагають нам уявити те, що робитиметься в майбутньому”, – зазначив д-р Маккьюн.

Одна із проблем полягає в тому, що будь-який подібний підхід призведе до того, що пацієнт буде вразливим для вірусу ВІЛ під назвою X4, який використовує для входу в клітину інший білок – CXCR4.

“Це працюватиме тільки в тому випадку, якщо пацієнт має вірус, який використовує для проникнення в клітину білок CCR5, а це, судячи з усього, приблизно 50% з тих людей, які заражені ВІЛ, якщо не менше”, – наголосив д-р Тімоті Генріх, фахівець зі СНІДу з Каліфорнійського університету в Сан-Франциско.

Навіть у тому випадку, якщо пацієнт має невелику кількість вірусу X4, той, імовірно, зможе розмножуватися за відсутності конкуренції з вірусними родичами.

Відомий принаймні один випадок, коли пацієнт отримав трансплантат від донора з мутацією “Дельта 32”, проте потім у нього було виявлено вірус X4 (для протидії X4 пан Браун щодня приймає ліки, щоб запобігти зараженню ВІЛ-інфекцією).

За словами Брауна, він сподівається, що одужання лондонського пацієнта виявиться настільки ж тривалим, як і в нього самого. “Якщо щось відбувається одного разу в медичній науці, то це може статися ще раз. Я вже давно в очікуванні поповнення своєї компанії”, – сказав пан Браун.

Джерело

Опубліковано у Культура, Новини, Світ. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *